Рак печінки – злоякісне новоутворення, що розвивається із гепатоцитів. Інша його назва – гепатоцелюлярний, печінково-клітинний рак. Це грізна патологія, що протікає агресивно, без лікування протягом найближчих років, призведе до загибелі пацієнта. Уважне ставлення до свого здоров’я — проходження профілактичних оглядів, звернення до лікаря при появі перших ознак непокоєння з боку органів травлення — знизить ризик розвитку раку або забезпечить ранню діагностику цієї патології, а отже, покращить прогноз, допоможе зберегти якість життя пацієнта. В медичному центрі Medical Plaza працюють лікарі вищої категорії, вони швидко поставлять діагноз та розроблять індивідуальну стратегію лікування з прогнозованим результатом. Ознайомитися з інформацією про клініку можна за посиланням: https://medicalplaza.ua/uk/rak-pecinki.
Про захворювання
Гепатоцелюлярна карцинома розвивається, як правило, на тлі тривалого запального процесу та циротичних змін у печінці. Вона займає 6-е місце серед усіх злоякісних новоутворень організму, що становить до 80% випадків усіх злоякісних новоутворень печінки. Щороку у світі верифікується майже 800 тисяч нових випадків цієї патології. Чоловіки страждають на неї частіше, ніж жінки.
Тривалий час протікає безсимптомно, водночас – стрімко прогресує, нерідко діагностується вже на запущеній стадії, при великих розмірах чи великій кількості вогнищ пухлини, її віддалених метастазах.
Види
Класифікацій раку печінки декілька. За морфологічними особливостями пухлини виділяють:
- вузлову;
- масивну;
- дифузну гепатоцелюлярну карциному.
Широко використовується класифікація за системою TNM (Т – tumor – пухлина, N – nodus – лімфовузол, M – metastasis – метастази). За розмірами та локалізації новоутворення, залучення до процесу лімфовузлів, наявності віддалених метастазів онкологи визначають стадію раку печінки, оптимальну тактику лікування, ймовірність досягнення ремісії. На ці параметри також впливають ступінь гістологічного диференціювання новоутворення (чим більш диференційована пухлина, тим сприятливіший перебіг процесу, і навпаки), ступінь фіброзу гепатоцитів.
Симптоми
На початкових стадіях процесу гепатоцелюлярна карцинома протікає безсимптомно і може бути виявлена випадково при проходженні обстеження через іншу патологію органів травлення. Як правило, вона виникає у пацієнтів, які страждають на гепатит або цироз, і при якісному диспансерному спостереженні вдається діагностувати початковий ступінь раку печінки.
У міру зростання пухлини пацієнта починають непокоїти:
- почуття дискомфорту, біль у епігастрії, правого підребер’я;
- зниження апетиту;
- нудота;
- незрозуміле схуднення;
- збільшення розмірів живота (за рахунок збільшення печінки, пухлини, що росте, або скупчення рідини в черевній порожнині – асциту);
- жовтий відтінок шкіри, видимих слизових оболонок, склер;
- поява на шкірі живота судинних зірочок (телеангіоектазій), варикозного розширення вен передньої черевної стінки;
- носові кровотечі;
- виражена загальна слабкість;
- при розпаді пухлини — підвищення температури тіла, головний біль та інші симптоми інтоксикації організму.
У клінічному аналізі крові такого пацієнта буде виявлено анемію.
Усі симптоми та ознаки раку печінки у жінок та чоловіків неспецифічні, проте їх наявність свідчить про патологію саме цього органу, а значить своєчасне звернення до лікаря, якісне обстеження допоможуть верифікувати проблему та розпочати адекватну терапію.
Причини
Основний етіологічний чинник гепатоцелюлярної карциноми – тривалий запальний процес у печінці чи фіброзні/циротичні зміни її тканини.
Інші причини раку печінки (провокуючі фактори):
- зловживання спиртними напоями;
- шкідливе харчування (велика кількість жирних, смажених страв);
- прийом гепатотоксичних лікарських препаратів (у тому числі деяких антибіотиків, глюкокортикоїдів);
- ожиріння;
- вплив гепатотоксичних речовин ззовні;
- генетичні захворювання печінки, обміну речовин (хвороба Вільсона-Коновалова, гемохроматоз, тирозинемія та інші);
- тромбоз печінкових вен (синдром Бадда-Кіарі).
Хронічне запалення чи пошкоджені з інших причин гепатоцити постійно, багаторазово відновлюються, регенеруються. Цей процес не обходиться без помилок, мутацій у генах, через які і починає рости ракова пухлина.
Діагностика
Пацієнти з групи ризику (що страждають на гепатит або цироз) підлягають диспансерному спостереженню у гастроентеролога з періодичним проходженням контрольних оглядів, обстежень, які дозволять оцінити стан та виявити перші ознаки раку печінки. Так, двічі на рік вони здають кров на альфа-фетопротеїн (маркер гепатоцелюлярної карциноми), проходять УЗД органів черевної порожнини.
Пацієнту з підозрою на рак верифікувати діагноз допоможуть такі методи дослідження:
- комп’ютерна чи магнітно-резонансна томографія з контрастуванням;
- черезшкірна пункційна чи аспіраційна біопсія пухлини під контролем УЗД для подальшого гістологічного дослідження.
Коли діагноз не викликає сумнівів, визначено ступінь тяжкості процесу, лікар порекомендує пацієнту оптимальний у його ситуації варіант лікування.
Лікування
Тактика лікування раку печінки залежить від поширеності пухлинного процесу та власних функціональних резервів ураженого органу.
Пацієнту можуть бути рекомендовані такі методи лікування:
- хірургічне видалення частини печінки, у якій локалізовано новоутворення;
- трансплантація печінки;
- рентгенендоваскулярна хірургія;
- абляція;
- променева терапія;
- медикаментозне лікування.
Резекція (видалення частини) печінки – кращий метод лікування пухлин малого розміру, які не торкаються кровоносних судин, нервів у пацієнтів, які не страждають на цироз. Останнім показано трансплантацію ураженого органу.
Суть методів абляції лежить у пошкодженні новоутворення хімічними чи фізичними агентами – за допомогою ультразвуку, радіочастотної дії, низьких температур тощо. Використовується, як правило, за наявності в печінці одиничних пухлин до 5 см у діаметрі.
Рентгенендоваскулярне лікування проводиться у разі поширених форм раку, які не підлягають оперативному лікуванню. Як правило, не є самостійним методом лікування, а застосовується у комплексі з іншими методиками. Суть такого лікування – введення в новоутворення олійного розчину хіміопрепарату, який обмежить кровопостачання пухлини та чинитиме на неї пряму руйнівну дію. Метод використовується лише за відсутності віддалених метастазів раку, ознак проростання пухлини у великі кровоносні судини печінки або тромбозу цих судин.
Лікування з використанням променевого впливу застосовується у пацієнтів із протипоказаннями до інших методів лікування та є, по суті, варіантом паліативної терапії.
Хіміотерапія раку печінки малоефективна — її позитивний ефект відзначає лише один пацієнт із п’яти. Сьогодні широко застосовуються інші варіанти медикаментозного лікування гепатоцелюлярної карциноми – імуно- та таргетна терапія. Вони значно підвищують тривалість і якість життя пацієнтів, які страждають на цю патологію.
Профілактика
Зменшити ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми допоможе профілактика хвороб, на тлі яких вона розвивається – гепатитів, цирозу печінки. У разі, якщо вони вже діагностовані, важливим є якісне динамічне спостереження пацієнта, яке дозволить відстежити стан печінки та виявити передумови розвитку онкопатології.
Реабілітація
Заходи реабілітації залежить від обсягу оперативного втручання, вихідного стану пацієнта та інших чинників. Після видалення пухлини пацієнт якийсь час перебуває у стаціонарі під постійним наглядом медичного персоналу для контролю за процесами загоєння тканин, своєчасної діагностики післяопераційних ускладнень. Паралельно він може отримувати інші види протипухлинного лікування, терапію корекції наявних симптомів патології. Після виписки пацієнт підлягає амбулаторному лікуванню та диспансерному спостереженню з періодичним проходженням контрольних оглядів, обстежень. Така тактика допоможе своєчасно виявити рецидив пухлини та вжити адекватних заходів щодо її усунення.
