Перед початком терапії Тіамазолом рекомендується виконати клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, загальний білірубін). У всіх пацієнтів, які отримують тиреостатики при фебрильних станах та при фарингіті, ангіні слід негайно відмінити терапію, визначати рівень лейкоцитів та лейкоцитарну формулу та терміново відвідати ендокринолога для оцінки можливих побічних дій препарату.
Лікування триває протягом 12-18 місяців, після чого вона поступово скасовується, за умови стабільно нормального рівня ТТГ та антитіл до рецептора ТТГ. При правильно проведеному лікуванні частота рецидивів після відміни тиреостатичних препаратів становить 70% і більше. Якщо після відміни Тіамазолу знову розвивається тиреотоксикоз, необхідно розглянути питання про проведення радіойодтерапії або тиреоїдектомії.
Хірургічне лікування
Оперативне лікування показано при загрудинному розташуванні зоба, дифузних та злових формах зоба з компресійним синдромом, відмові пацієнта від РЙТ. В даний час у зв'язку з великим відсотком рецидивів після операції виконується повне видалення щитовидної залози — тотальна тиреоїдектомія. Після тиреоїдектомії з приводу ДТП рекомендується визначення рівня кальцію, і, при необхідності, призначення додатково препаратів кальцію та вітаміну Д. Пацієнт повинен знати, що після такої операції довічно приймається гормонально-замісна терапія левотироксином. Левотироксин (еутирокс, L-тироксин) призначають одразу у повній замісній дозі з розрахунку, орієнтовно, 1.7 мкг/кг ваги пацієнта, з контролем ТТГ крові через 6 тижнів після призначення терапії.
Радіойодтерапія
Радіойодтерапія – при ДТЗ проводиться у разі рецидиву тиреотоксикозу після проведеного консервативного лікування, неможливості прийому тиреостатичних репаратів (лейкопенія, алергічні реакції), відсутності умов для консервативного лікування та спостереження за хворим. Мета радіойодтерапії – зменшення гіперфункціонуючої тканини щитовидної залози та досягнення стійкого гіпотиреоїдного стану, з призначенням у подальшому замісній терапії левотироксином.
